МЯУ-МЯУ mephedrone Меф МЯУ-МЯУ Тельмана

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Значит, такая история произошла на прошлой неделе, когда я смекалкой какой-то пожалуй самым здоровским образом закладки-то грамм купил крутейшие амфетамин у своего друга, прям нереально дешево, типа такого цены-то, что и не обидно стало в итоге. Ну и вот, решил я вместе с пацанами скинуться и купить себе ускорителя - траншею нынче на одной горке в районе открыли, охрана просто непроходимая, но мы же наших не обманешь, так вот, носки и авось, я его через своего курьера достал.

На следующий день, имея в наличии припаривашки два, мы решили скататься на лыжном спуске, спланировав басы разведать, как я в хоккей на лыжах срываю от всех штанины. Изначально план был простым - красиво отдуплиться, смазать лыжи мефедроном, и вперед, на всех гонять! Вы только представьте, как у нас жара была, ну там конопля пыхать, сноубордистов подкалывать - всё решительно покорно ложилось!

Но начнем сначала, друзья. Чтобы всё это добро удалось, нам пришлось собраться в полный состав, собственно, наши, так сказать, "братцы по разуму". Все, кто попробовал отказаться, не получит кусок тортика. Ну, вы в курсе, де. Так что обзвонили мы всех представителей нашего клана и созвались в одном контакт-баре, где мастаки по закладкам сидят, настроение набить и всё такое.

Представьте себе яркую картину - мы пришли все вместе, нарядные, но безумно веселые. Были разные, друзья, тут и каратели, и качки, и просто нуары. Подумаешь, кто какая роль, если наши цели совпадают, понимаете как я?

Ну так вот, мы подготовили весь костюм по-особым, я даже специальные штаны в горнолыжном магазине купил. Они, кстати, синие были, в такой вот дизайнер умудрился вписаться, даже шишка какая-то красивая на коленке. Слопал мне деньги, конечно, но это же важно, чтобы объединение было такое, вот!

Ну, а дальше - самое интересное! Мы поехали на гору. Я даже свою новую машину повёл - крутой Джигули такой, бампер со всех сторон увешан, включительно под пластиковую тыкву.

Так вот, подкатили мы к этой нашей горе, охранник то там даже не заметил нас, какие мы невидимые! Ну а там - на месте, Жорик на сцену, с розыгрышем. Я попросил наркома нашего, кота, то есть, Коляна, чтобы он мне одолжил свой золотой припариватель, чтобы отчётливее было. Он мне его дал, а я сказал ему "спасибо", и после такого у него в глазах столько счастья и радости, будто он купил нового котёнка или печеньку кисельную.

Это было что-то! Все наши братцы стоят передо мной, чеширской улыбкой довольные, придурки такие. Мы все бросаемси вслед, наши сноуборды просто прекрасные, такие гладкие и красивые, будто Митроха слизал их с обложки своего журнала. Мы порядочно прикололись, на всю гору пыхали и дупались, как один, наша команда, и даже лед трогали носками с прекрасными закладками стимуляторов. Какое же это было ощущение!

Мы просто лежали и не могли прийти в себя от впечатлений, такое веселье и сорваться. Мы даже решили потом вот такие тренировки подольше делать, каждую неделю, что ли, может быть, каждый день! Ну а как вам такой вариант?

Ну что я могу сказать в итоге, друзья? Отпирают нам наш болт за то, что у нас амфетамин и вообще какие-то психотропные средства есть, но мы сказали им, что у нас всё законно. Ну и где-то через час, когда они нашли нас усталыми и полностю расслабленными, они всё-таки сказали, что нам, вместо штрафа за применение запрещеной штуковины на горе, награду дадут - патриотическую, что ли. Что-то про горы и спорт. Всё-таки есть нам что-то предназначенное, видите ли, для нашей молодежи. Вот такие дела!

Так что, друзья, кто хочет - стремитесь, ок? Лучше такую вот интересную затею иметь, чем бездельничать и всё на одном месте турнуть. Ну вот как-то так. Баюсь!